Корисні матеріали

Синдром емоційного вигорання педагогів, лікарів, соціальних працівників, психологів 

 

Чи знайомий вам стан, коли несподівано відчуваєш себе дуже стомленим, з'являється вкрай дивне відчуття, ніби всередині щось зломилося: до всього байдуже, усе дарма? Робота, яка так подобалася, якій віддавався без останку, без якої не уявляв своє життя, тепер не тішить, а дратує, спілкування з дітьми викликає негативні емоції. У голові лише одна думка: скоріше б закінчився робочий день! Удома теж нічого не хочеться, навіть спілкуватися з близькими…

 

Багато хто, мабуть, перебував у подібному стані. Психологи назвали його синдромом емоційного вигорання. Під синдромом емоційного вигорання розуміють емоційне виснаження та спустошення, спричинене власною роботою. Він розвивається на тлі хронічного стресу, призводить до виснаження емоційно – енергетичних і особистісних ресурсів людини. Синдром професійного вигорання – це небезпечне професійне захворювання тих, хто працює з людьми: педагогів, лікарів, соціальних працівників, психологів. Відомий американський психолог Христина Маслач, яка одна з перших почала досліджувати цю проблему, стверджувала, що емоційне вигорання – це плата за співчуття. Професія педагога вирізняється низкою специфічних особливостей, головною з яких є безумовне спілкування з дітьми, а також вольовий стимул, який постійно спонукає до практичної педагогічної діяльності. Освітня діяльність не має фіксованого обсягу і загальноприйнятих критеріїв оцінки результативності, але потребує творчості, активного функціонування свідомості, постійної роботи над собою, удосконалення та поповнення знань, що часто призводить до емоційного перенапруження.

​

​

Причини емоційного вигорання

​

Головними причинами професійного вигорання педагогів є: 

​

• стрес, спричинений великою кількістю вимог; 

• неспокійна обстановка на роботі, що потребує стійкої уваги і напруги; 

• не завжди розумна організація праці; 

• неувага до свого здоров’я.

 

З огляду на те, що психологічна перевтома призводить до зниження якості освітнього процесу, погіршення психологічного клімату в групі, а отже, і емоційного стану дітей, дуже важливо завчасно попередити виникнення синдрому емоційного вигорання.

​

Ознаки емоційного вигорання

​

1. Зниження самооцінки, яке виявляється в таких станах, як – от: 

• брак позитивних емоцій, деяка відчуженість у взаємостосунках з членами родини, колегами ; 

• стан тривоги, незадоволення (повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «Дайте мені спокій!»); 

• безпорадність та апатія, яка з часом може перерости в агресію та відчай.

 

2. Відчуття самотності, що виявляється: 

• у непорозумінні з дітьми та їхніми батьками, неприхильних відгуках про декого з них у колі колег; 

• у неприязні безпосередньо до дітей – спочатку це неприхована антипатія, а потім і вибух роздратування; 

• у неможливості нормального емоційного контакту з дітьми та колегами.

 

3. Емоційне виснаження, яке виявляється: 

• у зниженні ціннісного ставлення до життя; 

• у байдужості до всього, навіть до свого особистого життя; 

• у втомі, апатії та депресії, що з часом призводить до розвитку серйозних хвороб – гастриту, мігрені, синдрому хронічної втоми тощо.

​

Стадії емоційного вигорання

​

Вигорання відбувається поетапно і містить три стадії: напруга – опір – виснаження. Кожна стадія характеризується відповідними ознаками, зокрема: 

 

• напруга – педагогу бракує позитивних емоцій, що призводить до зниження самооцінки; 

• опір – педагог намагається відмежуватися від неприємних вражень, та поступово у нього з`являється відчуття самотності; 

• виснаження – педагогу байдуже до роботи й особистого життя, бо він емоційно виснажений та спустошений.

​

Рекомендації щодо профілактики емоційного вигорання

​

Рекомендації щодо профілактики емоційного вигорання: 

• Визначте для себе головні життєві цілі і зосередьте зусилля на їх досягненні. 

• Намагайтеся частіше помічати щось хороше. Позитивне мислення і оптимізм – це запорука здоров'я і благополуччя.

• Регулярно виконуйте вправи з саморегуляції. 

• Особливе місце приділяйте відпочинку і сну. Сон повинен бути не менше 7-8 годин. 

• Використовуйте впродовж дня короткі паузи, дайте собі відпочити, розслабтеся. 

• Не нехтуйте спілкуванням! Обговорюйте з близькими вам людьми свої проблеми. 

• Відпочивайте разом з сім'єю, близькими друзями, колегами. 

• Знайдіть місце для гумору і сміху в вашому житті. Коли у вас поганий настрій, подивіться кінокомедію, почитайте анекдоти та ін. 

• Не забувайте хвалити себе! 

• Посміхайтесь! Адже всім відомо – сміх продовжує життя! 

• Знайдіть час для себе: прийміть розслаблюючу ванну, почитайте улюблену книгу, зробіть косметичні процедури, тощо. 

• Найкращим засобом для зняття нервової напруги є фізичні навантаження: займіться спортом, відвідайте спортивний зал, почніть ранкові пробіжки і т.п. 

• Музика – це теж психотерапія. 

• Відпочивайте на природі, адже такий відпочинок чудово заспокоює нервову систему і робить людину добрішою.

• Зняти напругу також допоможе зміна діяльності, займіться улюбленоюсправою, вашим хобі, цим самим ваші позитивні емоції від улюбленого заняття допоможуть забути про смуток. 

• Приділяйте належну увагу вашому здоров'ю та харчуванню. 

• Плануйте не тільки свій робочий час, а й свій відпочинок. Встановлюйте пріоритети. Організована людина робить набагато більше, ніж та, яка діє хаотично і хапається відразу за кілька справ.